Василина Манівчук – студійний фотограф у «Zoom studio», без якої тяжко уявити команду цих творчих та креативних людей.
Із стрічки її Інстаграму (https://www.instagram.com/v_manivchuk/) вона – леді Василь, яка любить смачний гумор, шаурму і знає, де в Ужгороді продають найкращу. Але це лиш кумедна частинка її стендапу у соціальній мережі, бо насправді в житті все значно різносторонньо.
Вона обожнює починати свої ранки з чашкою кави у фотостудії, яка є незалежним арт-простором свободи самовираження, місцем саморозвитку та вічного пошуку натхнення та себе.
Вона знає багато про бокс, зброю, витримку та наполегливість у досягненні цілей. А ще вона – воєнний психолог, історик, щира співрозмовниця та неймовірно позитивна людина. Дівчина, у якій поєдналися енергія, бойових дух, сила волі, блискуче почуття гумору, відчуття стилю та талант робити людей усміхненими та трішки щасливішими від спалахів її об’єктиву.
Як і багато історій про творчий шлях у фотографії, він розпочався ще в студентські роки з малих, але впевнених кроків.
Пропонуємо вам для читання прямі та непрямі питання про відношення до роботи, стосунків, і з глибиною та трішки гострою, як ерош-пішта, «різкістю» відповіді Василини на них.
– Що для тебе означає робота фотографа?
Для мене– це поєднання творчості й відповідальності, але й одночасно– це робота моєї мрії. Вважати захоплення повноцінною професією дуже кайфово. Переконана, що треба робити те, що подобається.
– Стосунки для тебе – це…
Це один з етапів життя, який, по своїй логіці, мав би призвести до якогось прогресу (не виключаю й випадки регресу). Загалом, для мене– це щось більше, ніж просто «зустрічання», і так було завжди.
– У чому, на твою думку, заключається баланс роботи та стосунків?
Баланс заключається у тому, що обоє повинні мати справу душі і бути чимось зайняті. І, як говорить моя найкраща подруга: «Жінка без роботи – живий злочинець».
– Як ти відносишся до того, що дівчина може заробляти більше за хлопця у стосунках? Чи може це бути причиною конфліктів?
Я виросла в патріархальній сім’ї, і це стало першопричиною моїх поглядів на життя та майбутнє моєї сім’ї. І як би це грубо не звучало, мені було б складно сприймати сильним чоловіка, враховуючи тільки фізичні його якості.
– Які навички ти здобула для себе, завдяки роботі фотографа?
Завдяки роботі фотографа, я відкрила для себе багато важливих навичок та здобула знання, які стали дуже цінними як в роботі, так і в особистому житті. Насамперед, це необхідне вміння легко знаходити спільну мову з різними людьми і будь-який поганий настрій піднімати хорошими жартами. Переконана, що фоткати в обід під сонцем більше не можна, чим можна, і хороші фото можна зробити і без супер декору і диванів в стилі бароко. Головне – вікно! Вікно та світло – наше все.
– Чи вдається тобі розмежовувати роботу та особисте життя?
У цьому немає потреби. Ми легко можемо допомогти один одному, якщо це потрібно. У кожного є свій графік і своя зайнятість, однак були випадки, коли мій хлопець мені допомагав у роботі. Наприклад, тримав світловідбивач, коли я фотографувала пару і підсвічував лампою кущ, коли в мене була рекламна зйомка автозаправки. Найцікавіше те, що в обох випадках я просила просто відвезти мене на зйомку, не більше. І він, окрім цього, просто мені допоміг в роботі. Так буває)
– Скільки відсотків з життя забирає у тебе робота?
Багато. Десь 65% я можу працювати «non–stop», бо я люблю свою зайнятість і вона мене не вимучує до дикого бажання втекти у відпустку (не враховуючи новорічних зйомок, коли грудень – це треш).
– Чи часто ти робила фотосесію для свого хлопця?
Зазвичай, за це відповідає камера мобільного телефону))
– Як ти проводиш своє дозвілля у стосунках? Опиши свій ідеальний вихідний?
Будь-як і будь-де, головне, щоб разом.
– Чи ревнує (ревнував) твій хлопець до роботи?
Ні, ні, і ще раз ні! У цьому плані я отримую максимальну підтримку і мотивацію, а після зробленої роботи ще й похвалу.
